дражнити
ДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, недок., перех., розм.
1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.
Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Н.-Лев., II, 1956, 35);
Скільки я не намагавсь, як не дражнив їх [бджіл], так ні одна чомусь мене й не вкусила (Довж., Зач. Десна, 1957, 464);
Максимові подобалося дражнити її [дівчинку], перекривляючи обличчя, показуючи язика (Коз., Блискавка, 1962, 63).
◊ Дражни́ти соба́к — ходити від хати до хати жебраючи.
Не дійде До зросту дитина, Піде собі сліпця водить, А тебе покине Калікою на розпутті, Щоб собак дражнила (Шевч., II, 1953, 196);
Чим вони, зрештою, завинили.., що, кинувши близьких і рідних, мусять іти десь з торбами на плечах, дражнити чужих собак? (Гончар, Таврія.., 1957, 17).
2. ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, придумуючи образливі прізвиська.
Кайдашиха, котру тепер на селі дражнили безокою економшею, сердилась на Мотрю (Н.-Лев., II, 1956, 370);
Серед усієї челяді його й за чоловіка не вважали, дражнили його куркою (Дн. Чайка, Тв., 1960, 34).
3. Викликати почуття незадоволення, досади, гніву, злості; дратувати.
Мене починала дражнити і ся розмова, і спека (Л. Укр., III, 1952, 611);
З-під гарби долітав один і той же звук, який дражнив усіх (Тют., Вир, 1960, 83).
4. Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати.
Дівочі хори неначе граються, жартують, дражнять хлопців чудовими голосами (Н.-Лев., III, 1956, 315);
Гості не квапляться їсти, хоч тепер більше, як будь-коли, дражнять кожного ці смачні страви перед очима (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 34);
//Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган.
Стікаючи вниз по камінцях, дражнила [вода] його слух своїм солодким дзюрчанням (Фр., VIII, 1952, 366);
Зелена цибуля дражнила наркотично нерви (Н.-Лев., III, 1956, 106).
Значення в інших словниках
- дражнити — дражни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дражнити — Злити, дратувати, дрочити, задирати, роздражнювати; (прізвиськами) дражнитися, обзивати; (красою) вабити, збуджувати. Словник синонімів Караванського
- дражнити — дражню, дражниш, недок., перех., розм. 1》 Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. 2》 ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, вигадуючи образливі прізвиська. 3》 Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дражнити — Дрочити, задрочити, здрочувати, здрочити, поздрочувати, надрочувати, надрочити, понадрочувати, подрочувати, подрочити, роздрочувати, роздрочити, пороздрочувати, дратувати, здратовувати, здратувати, поздратовувати, подратовувати, подратувати, прозивати, прозвати, попрозивати, узвати, повзивати Словник чужослів Павло Штепа
- дражнити — Гатякати (на собак), дражнитися, дратувати, дрочити, кривити, передражнювати, передражнюватися, перекривляти, роздражнювати, роздратовувати, роздрочувати Фразеологічні синоніми: дражнити гусей; дражнити собак Словник синонімів Вусика
- дражнити — дражни́ти (дратува́ти) соба́к. 1. заст. Старцювати, жебракувати. Се (ті), що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський); (Відьма:) Я собак дражнила попід вікнами з старцями (Т. Фразеологічний словник української мови
- дражнити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- дражнити — Дражни́ти, -жню́, дражни́ш, -жнять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дражнити — Дражни́ти, -ню́, -ниш гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Словник української мови Грінченка