дражнити
дражни́ти
дражню, дражниш, недок., перех., розм.
1》 Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити.
2》 ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, вигадуючи образливі прізвиська.
3》 Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; дратувати.
4》 Збуджувати, посилювати, загострювати яке-небудь бажання, почуття; дратувати.
|| Діяти на людський організм у цілому або на окремий орган.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дражнити — дражни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дражнити — Злити, дратувати, дрочити, задирати, роздражнювати; (прізвиськами) дражнитися, обзивати; (красою) вабити, збуджувати. Словник синонімів Караванського
- дражнити — Дрочити, задрочити, здрочувати, здрочити, поздрочувати, надрочувати, надрочити, понадрочувати, подрочувати, подрочити, роздрочувати, роздрочити, пороздрочувати, дратувати, здратовувати, здратувати, поздратовувати, подратовувати, подратувати, прозивати, прозвати, попрозивати, узвати, повзивати Словник чужослів Павло Штепа
- дражнити — Гатякати (на собак), дражнитися, дратувати, дрочити, кривити, передражнювати, передражнюватися, перекривляти, роздражнювати, роздратовувати, роздрочувати Фразеологічні синоніми: дражнити гусей; дражнити собак Словник синонімів Вусика
- дражнити — дражни́ти (дратува́ти) соба́к. 1. заст. Старцювати, жебракувати. Се (ті), що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський); (Відьма:) Я собак дражнила попід вікнами з старцями (Т. Фразеологічний словник української мови
- дражнити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- дражнити — Дражни́ти, -жню́, дражни́ш, -жнять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дражнити — ДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, недок., перех., розм. 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
- дражнити — Дражни́ти, -ню́, -ниш гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Словник української мови Грінченка