дражнити

дражни́ти (дратува́ти) соба́к. 1. заст. Старцювати, жебракувати. Се (ті), що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський); (Відьма:) Я собак дражнила попід вікнами з старцями (Т. Шевченко); Не знають (брати) сердешні, що їм і чинить: ні за що купить і шматка хліба, а попід вікнами собак дратувать — сором (О. Стороженко). 2. ірон. Ходити по чужих дворах з якими-небудь справами, проханнями. — Свириде Яковлевичу, пособите мені (вчителеві) зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене (М. Стельмах).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

дражнити — дражни́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
дражнити — Злити, дратувати, дрочити, задирати, роздражнювати; (прізвиськами) дражнитися, обзивати; (красою) вабити, збуджувати. Словник синонімів Караванського
дражнити — дражню, дражниш, недок., перех., розм. 1》 Навмисне злити кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. 2》 ким, чим. Насміхатися з кого-небудь, вигадуючи образливі прізвиська. 3》 Викликати почуття невдоволення, досади, гніву, злості; дратувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
дражнити — Дрочити, задрочити, здрочувати, здрочити, поздрочувати, надрочувати, надрочити, понадрочувати, подрочувати, подрочити, роздрочувати, роздрочити, пороздрочувати, дратувати, здратовувати, здратувати, поздратовувати, подратовувати, подратувати, прозивати, прозвати, попрозивати, узвати, повзивати Словник чужослів Павло Штепа
дражнити — Гатякати (на собак), дражнитися, дратувати, дрочити, кривити, передражнювати, передражнюватися, перекривляти, роздражнювати, роздратовувати, роздрочувати Фразеологічні синоніми: дражнити гусей; дражнити собак Словник синонімів Вусика
дражнити — ДРАТУВА́ТИ кого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИ розм., ДРАТУВА́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким і без додатка, розм., ДРАЗНИ́ТИ розм., РОЗДРА́ЗНЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
дражнити — Дражни́ти, -жню́, дражни́ш, -жнять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
дражнити — ДРАЖНИ́ТИ, дражню́, дра́жниш, недок., перех., розм. 1. Навмисне злити, виводити з терпіння кого-небудь, викликати гнів у когось; дратувати, дрочити. Він махав позад себе палицею і ще гірше дражнив нею собак (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
дражнити — Дражни́ти, -ню́, -ниш гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Словник української мови Грінченка