драниці

ДРАНИ́ЦІ, ни́ць, мн, (одн. драни́ця, і, ж.), діал. Дранка ( див. дра́нка¹).

За хатами стояли стайні та інші господарські будинки, всі під драницями (Фр., VI, 1951, 27);

На схилі лежало моє рідне село, що потопало в густих садах, тільки вежа старенької церкви, вкрита драницями, стирчала з того зеленого озера (Томч., Готель.., 1960, 45);

Хлопець уранці розсунув непомітно кілька драниць у дашку й годинами шарив очима по синюватих.. пасмах гір за рікою (Козл., Ю. Крук, 1957, 388);

Він спалахнув, скочив з місця і з розмаху вдарив солдата драницею по обличчю (Гжицький, У світ.., 1960, 103).