драпонути
ДРАПОНУ́ТИ і ДРЯПОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. Підсил. до драпну́ти, дряпну́ти.
— Дя-дя! — закричав хлопчик і драпонув поза хату (Свидн., Люборапькі, 1955, 211);
— Ех, — зітхав старий Сорохан, — і чого б тим польським панам та було в свій час і нашу Вижницю собі не загарбати, оце б вони й від нас драпонули, та й були б ми разом із кутськими під Радянською владою! (Мур., Бук. повість, 1959, 123);
Червоний від гніву, староста наказував писареві: — У волості скажи, кому слід, щоб цього баламуту [Ярему] мотузками скрутили, бо він обов’язково дорогою дряпоне в ліс (Кочура, Зол. грамота, 1960, 55).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- драпонути — драпону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- драпонути — і дряпонути, -ну, -неш, док., розм. Підсил. до драпнути, дряпнути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- драпонути — див. тікати Словник синонімів Вусика
- драпонути — ВІДСТУПА́ТИ (під час воєнних дій рухатися назад чи вбік з певного місця, позицій під натиском супротивника, ворога), ВІДХО́ДИТИ, РЕТИРУВА́ТИСЯ заст.; ВІДКО́ЧУВАТИСЯ (швидко); ТІКА́ТИ, УТІКА́ТИ (ВТІКА́ТИ) (дуже швидко, поспішно), ДРА́ПАТИ зневажл. — Док. Словник синонімів української мови
- драпонути — Драпати, драпнути, драпонути гл. см. дряпати и пр. Словник української мови Грінченка