1. Словник української мови в 11 томах

дрейф

ДРЕЙФ, у, ч., мор.

1. Пасивний рух плаваючого тіла під діянням течії, вітру, хвиль.

В Арктиці продовжуватимуть дрейф кілька станцій «Північний полюс» під різними порядковими номерами (Наука.., 8, 1956, 24);

Дрейф «Сєдова» тривав 812 днів (Рад. Укр., 13.1 1965, 3).

2. Відхилення судна або літака від узятого курсу під дією чого-небудь.

∆ Ляга́ти (лягти́) у дрейф, мор. — маневруванням вітрил утримувати судно приблизно на одному місці.

— Вийшли ми, значить, у море, лягли в дрейф, вичікуємо (Ткач, Моряки, 1948, 105);

А шхуна поквапливо лягає у дрейф і спускає рятувального човна (Тулуб, Людолови, II, 1957, 231);

Зніма́тися (зня́тися) з дре́йфу, мор. — змінивши напрям вітрил після того, як судно лежало в дрейфі, рушати вперед.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрейф — дрейф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дрейф — Дрейф — drift — *Nullverschiebung, Drift, Abdrift – 1) Переміщення судна від діяння хвиль, вітру тощо. 2) Д. нульового рівня — зміна в часі величини вихідної напруги, що її визначають, коли немає корисного вхідного сигналу. Гірничий енциклопедичний словник
  3. дрейф — -у, ч., мор. 1》 Пасивний рух плаваючого тіла під діянням течії, вітру, хвиль. 2》 Небажана зміна значення вихідного сигналу пристрою в той час, коли значення всіх його вхідних сигналів незмінні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дрейф — Кораблезбоча Словник чужослів Павло Штепа
  5. дрейф — (від голл. drijven – гнати, плавати) 1. Переміщення судна від діяння хвиль, вітру тощо. 2. Д. нульового рівня – зміна часі величини вихідної напруги, що її визначають, коли немає корисного вхідного сигналу. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. дрейф — Дрейф, -фу, -фові (гол.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)