1. Словник української мови в 11 томах

дряпак

ДРЯПА́К, а́, ч.

1. Багатолемішне сільськогосподарське знаряддя для підпушування землі.

За нею Окуні дають тобі три з половиною десятини, воли-третяки, плуга, дряпак, борону і таку скриню, що пара коней з місця не зрушить (Стельмах, Хліб.., 1959, 547).

2. діал. Зношений віник.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дряпак — дряпа́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. дряпак — -а, ч. 1》 Багатолемішне сільськогосподарське знаряддя для підпушування землі. 2》 Те саме, що подряпина. 3》 Старий віник. 4》 мн., зах. Ожина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дряпак — див. віник; рана Словник синонімів Вусика
  4. дряпак — ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Словник синонімів української мови
  5. дряпак — Дряпа́к, -ка́; -паки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. дряпак — Дряпак, -ка м. 1) Царапина, 2) Машина-экстирпаторъ. 3) Истрепавшійся вѣникъ. 4) мн. = ожина. Шух. І. 18. Словник української мови Грінченка