дріботіти
ДРІБОТІ́ТИ, очу́, оти́ш і ДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., розм,
1. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати.
Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою (Досв., Вибр., 1959, 42);
Плавно дибає каліка на ..милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина (Довж., І, 1958, 33);
Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним (Чорн., Визвол. земля, 1950, 96);
//Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами.
Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка (Н.-Лев., II, 1956, 66).
2. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки.
Дріботів у шибки осінній дощ (Рибак, Опов., 1949, 13);
Іде громохко поїзд під уклін і дріботять колеса над мостами (Голов., Поезії, 1955, 217);
Осколки дріботять та риють землю довкола… (Смолич, Мир.., 1958, 154).
3. Говорити дуже швидко, скоромовкою.
— Кажу тобі, — витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, — дріботів дід Грицай (Н.-Лев., II, 1956, 205).
Значення в інших словниках
- дріботіти — дріботі́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- дріботіти — -очу, -отиш і дріботати, -очу, -очеш, недок., розм. 1》 Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати. || Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами. 2》 Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки. 3》 Говорити дуже швидко, скоромовкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дріботіти — див. іти; танцювати; ходити Словник синонімів Вусика
- дріботіти — ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- дріботіти — Дріботати, -бочу, -чеш и дріботіти, -бочу, -тиш гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами. Словник української мови Грінченка