1. Словник української мови в 11 томах

дрібцювати

ДРІБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Робити маленькі, дрібні кроки, швидко перебираючи ногами.

Рухливий чоловічок в тій хвилі найшовся коло велета, дрібцюючи довкола нього (Фр., V, 1951, 308);

Вона.. смішно дрібцювала на тонісіньких каблучках, аж дивно було, як вона їх ще не зламала (Збан., Мор. чайка, 1959, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрібцювати — дрібцюва́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дрібцювати — -юю, -юєш, недок., розм. Робити маленькі, дрібні кроки, швидко перебираючи ногами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрібцювати — див. іти; танцювати; топтати Словник синонімів Вусика
  4. дрібцювати — ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. дрібцювати — Дрібцювати, -цюю, -єш гл. Дѣлать мелкія па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тілько гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. ѴІІІ. 50. Словник української мови Грінченка