1. Словник української мови в 11 томах

дрізд

ДРІЗД, ДРОЗД, дрозда́, ч. Невеликий співучий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі.

Ліс аж дзвенить від пташиного співу. Ось я чую співочого дрозда (Коп., Як вони.., 1961, 37);

З одного куща випурхнув дрізд (Донч., V, 1957, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дрізд — дрізд іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дрізд — дрозд, дрозда, ч. Невеликий співучий птах, що живе в лісах, гніздиться на деревах, кущах, землі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дрізд — Дрозда, ч. Дурень. Дрізд мутнорилий. Словник сучасного українського сленгу
  4. дрізд — Дрізд, дрозда́, -до́ві; дрозди́, -ді́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дрізд — Дрізд, дрозда м. = дрозд. Вх. Пч. II. 15. Словник української мови Грінченка