дріжджі

ДРІ́ЖДЖІ, ів, мн. Одноклітинні мікроскопічні гриби, які викликають спиртове бродіння цукрів і застосовуються у хлібопеченні та при виготовленні пива, вина.

Дріжджі так само, як і бактерії, — одноклітинні організми (Мікроорг. і родюч. грунту, 1955, 7);

Серед мікробів-сапрофітів є мікроби, дуже корисні для людини, наприклад, мікроби, здатні розкладати цукристі речовини з утворенням спирту. Вони відомі під назвою дріжджів (Підручник дезинф., 1953, 25);

// Речовина з мікроскопічних грибів, що здатна викликати бродіння.

Тут йому треба було.. побігти до сусіди Меласі позичити трохи дріжджів, бо хазяйка заходилася ставити пироги (Вовчок, І, 1955, 296).

∆ Кормові́ (сухі́) дрі́жджі — цінний для тварин білковий корм, який одержують вирощуванням дріжджів на продуктах оцукрювання целюлози.

Останнім часом виявлено доцільність масового виробництва і застосування для годівлі тварин кормових дріжджів, які утворюють білок з мінеральних азотовмісних солей (Наука.., 1, 1957. 13);

Сухі дріжджі — дуже цінний корм для свиней (Свинар., 1956, 151);

Пивні́ дрі́жджі — речовина, виготовлена з певних рас дріжджів, що використовується при варінні пива.

Павлюга, добувши з кишені плитку пивних дріжджів, взявся годувати ними свого скакуна (Гончар, І, 1954, 309).

◊ Як (мов, на́че і т. ін.) на дрі́жджах — дуже швидко.

Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Н.-Лев., IV, 1956, 17);

Тут [в Асканії] буквально все саме пливе тобі в руки, багатства твої ростуть, мов на дріжджах (Гончар, Таврія.., 1957, 97).