дріт
ДРІТ, дро́ту, ч. Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута.
Одні дівчата витискають гострою машинкою листя та пелюсточки, другі оправляють дроти в те листя, треті фарбують (Л. Укр., III, 1952, 491);
Одноманітно гули під вітром телефонні дроти (Шиян, Гроза.., 1956, 188);
*У порівн. [Морж:] У мене вуса, як дріт, колючі! (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 8);
// Дротяна загорожа.
От уже невгамовна людська натура, — навкруги колючий дріт, півсотні бошів з вівчарками, кулемети, домашній крематорій, а вони [ув’язнені] споряться [сперечаються] між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя (Ю. Янов., І, 1958, 401).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дріт — дріт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- дріт — [др'іт] дроту, м. (на) дрот'і, мн. дроти, дроут'іў Орфоепічний словник української мови
- дріт — дроту, ч. Металевий виріб у вигляді гнучкої нитки або тонкого прута. || Дротяна загорожа. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дріт — дріт: ◊ бу́ти на дроті 1. розмовляти по телефону (ср, ст) 2. чекати телефонного дзвінка (ср, ст): Лечу додому і буду на дроті. Але не забудь подзвонити (Авторка) ◊ ви́сіти на дроті довго розмовляти по телефону (м... Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дріт — Дроту, ч., нарк. Голка до шприца. Дріт зламався. Словник сучасного українського сленгу
- дріт — Дріт, дро́ту, -тові, на -ті; дроти́, -ті́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- дріт — Дріт, дроту м. Проволока. Вас. 199. Єсть у мене нагаєчка з кінця дротом шита. Млр. л. сб. 337. ум. дротик. Драг. 79. дроточок. Я ж думала, що нагаєчка з платочка, аж то вона із проклятого дроточка. н. п. Словник української мови Грінченка