1. Словник української мови в 11 томах

дубасити

ДУБА́СИТИ, а́шу, а́сиш, недок., фам.

1. перех. і без додатка. Сильно бити кого-небудь.

Я звалив його і почав дубасити, по чому влучав, кулаками (Гр., Без хліба, 1958, 67);

Снаряди почали рватися в котлованах, де збиралися для атаки фашисти. Тепер свої дубасили своїх (Кучер, Чорноморці, 1956, 415);

Колись у тюрмах за тютюновий дух до смерті дубасили (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 235).

2. по чому, у що. Сильно стукати, ударяти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубасити — дуба́сити дієслово недоконаного виду фам. Орфографічний словник української мови
  2. дубасити — фам., дубцювати, духопелити, лупцювати, тузати, стусувати, давати перцю; (по чому) стукати, вдаряти; пор. БИТИ. Словник синонімів Караванського
  3. дубасити — -ашу, -асиш, недок., фам. 1》 перех. і без додатка. Сильно бити кого-небудь. 2》 по чому, у що. Сильно стукати, ударяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дубасити — див. колошматити Словник чужослів Павло Штепа
  5. дубасити — див. бити Словник синонімів Вусика
  6. дубасити — БИ́ТИ по чому, об що, у що і без додатка (стукаючи, робити удари по чому-небудь, об що-небудь), ГАМСЕ́ЛИТИ підсил. розм., ГАТИ́ТИ підсил. розм., ГЕ́ПАТИ підсил. розм., ГИЛИ́ТИ підсил. розм., ГРІ́ТИ по чому, об що, у що, підсил. розм., ДУБА́СИТИ підсил. Словник синонімів української мови
  7. дубасити — Дуба́сити, -шу, -сиш, -сять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дубасити — Дубасити, -шу, -сиш гл. Дубасить, колотить. Словник української мови Грінченка