1. Словник української мови в 11 томах

дубала

ДУБАЛА́: Става́ти (ста́ти) дубала́ — ставати догори ногами, займати вертикальне положення.

Він перекинувся головою вниз, покотився в яр, став там дубала, подригав ногами (Вас., II, 1959, 153);

«Тормознув» той коник вороної масті Так, що аж оглоблі стали дубала (С. Ол., Вибр., 1959, 297).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубала — присл. Диба, догори ногами. Ставати (стати) дубала — ставати догори ногами, вертикально. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. дубала — ◊ Ставати дубала – ставати догори ногами, займати вертикальне положення. Дубала постань, душе моя столюта! Високим розпачем постань! (ЧТ:58). Словник поетичної мови Василя Стуса
  3. дубала — див. сторчма Словник синонімів Вусика
  4. дубала — Дубала нар. Дыбомъ, вверхъ ногами. Дубала стати. см. дубора. Словник української мови Грінченка