1. Словник української мови в 11 томах

дуб

ДУБ, а, ч.

1. Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами — жолудями.

Товсті граби, берести, дуби, клени стояли, ніби густо наставлені стовпи, з зеленою покрівлею зверху (Н.-Лев., II, 1956, 209);

Дуб стояв, не скинувши ще сухого торішнього листу (Смолич, V, 1959, 646);

*У порівн. Паллант.. стоїть, як твердий дуб (Котл., І, 1952, 257);

// Деревина цього дерева.

Дуб широко використовують для виготовлення меблів.

◊ Ду́ба да́ти (врі́зати) — умерти, перестати жити, існувати.

Вона таки швидко зачахла: І скоро дуба дала (Кв.-Осн., II, 1956, 223);

— На твоїх хлібах я би вже давно врізав дуба! (Горд., II, 1959, 307);

Става́ти (ста́ти) ду́ба (ду́бом) — підніматися догори, ставати у вертикальне положення, сторч, дибом.

Нам обом волосся стало дуба (Л. Укр., І, 1951, 460);

А ось Іван.. має одну таку прикмету, що вам волос дубом стане, слухаючи про неї (Март., Тв., 1954, 50).

2. діал., іст. Великий човен, видовбаний з суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок.

Наш дуб помчало за водою (Стор., І. 1957, 245).

3. техн., розм. Речовина, що використовується для вичинки шкіри.

Швець дубом шкури пересипа (Номис, 1864, № 12617).

◊ Ду́ба сма́леного пра́вити — говорити нісенітницю.

Вона якогось дуба смаленого править та обіцяє груші на вербі! (Л. Укр., II, 1951, 194).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуб — Мандро́ни плести: — говорити нісенітниці [1] дуби смалені плести: говорити дивовижні речі [III] Словник з творів Івана Франка
  2. Дуб — Дуб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. дуб — П. <�довбаний> човен; дубець, дубок, дубочок, дубина, дубище, дубчак, дубчик, зб. дуб'я. Словник синонімів Караванського
  4. дуб — -а, ч. 1》 Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями. || Деревина цього дерева. 2》 діал., іст. Великий човен, видовбаний із суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок. 3》 тех., розм. Речовина, що використовується для вичинки шкіри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дуб — дуб (демб) дуб ◊ ду́ба (де́мба) да́ти 1. утекти (ст): Марко вистрілив. Один чубарик перевернувся, а Дзиґа крикнув: “Дуба!” (Нижанківський); Да́вай демба! (Горбач)|| = бальон зробити... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дуб — Виріс, як дуб, а дурний, як слуп. Великий чоловік, та не має розуму. Волос дубом став. З переляку. З дуба падав, то кричав, а як упав, то мовчав. З перестраху кричав, а коли упав, то страх пройшов. Зелений дубе, коли тоє буде. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. дуб — А, ч. Дурень. ◇ Впасти з дуба на кактус: а) сказати або зробити велику дурницю. От сказонув! Як з дуба на кактус; б) збожеволіти. Ти що, з дуба на кактус упав? Як тобі таке допустити? Словник сучасного українського сленгу
  8. дуб — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  9. дуб — Довговічне дерево лісів і парків, до 40 м вис.; зона помірного і субтропічного клімату пн. півкулі; листки перисто-лопатеві, плоди — жолуді; тверда цінна деревина; кору використовують для дублення шкіри, має лікувальні властивості... Універсальний словник-енциклопедія
  10. дуб — ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал. Словник синонімів української мови
  11. дуб — Дуб, ду́ба (одного) і ду́бу (матеріялу), ду́бові, на ду́бі, ду́бе! дуби́, -бі́в. Два висо́кі ду́би Правописний словник Голоскевича (1929 р.)