1. Приповідки або українсько-народня філософія

дуб

Виріс, як дуб, а дурний, як слуп.

Великий чоловік, та не має розуму.

Волос дубом став.

З переляку.

З дуба падав, то кричав, а як упав, то мовчав.

З перестраху кричав, а коли упав, то страх пройшов.

Зелений дубе, коли тоє буде.

Іронічно, коли скупий обіцює щось.

І великий дуб від малої сокири паде.

І великі перешкоди поборюють малою силою.

Хоч маленький хробак, а дуба підточить.

І малі вороги наносять великі шкоди.

Який дуб — такий клин, який батько — такий син.

Діти одідичують характер батьків: син—батьків, а дочка—матерній.

Дуб ламається, а лозина починається.

Відходить старше покоління, а приходить молоде.

Зробив з дуба сірник.

Коли витрачають багато часу і матеріалу на незначну річ.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуб — Мандро́ни плести: — говорити нісенітниці [1] дуби смалені плести: говорити дивовижні речі [III] Словник з творів Івана Франка
  2. Дуб — Дуб прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  3. дуб — П. <�довбаний> човен; дубець, дубок, дубочок, дубина, дубище, дубчак, дубчик, зб. дуб'я. Словник синонімів Караванського
  4. дуб — -а, ч. 1》 Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами – жолудями. || Деревина цього дерева. 2》 діал., іст. Великий човен, видовбаний із суцільного дерева (перев. дуба) або зробл. з дощок. 3》 тех., розм. Речовина, що використовується для вичинки шкіри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. дуб — дуб (демб) дуб ◊ ду́ба (де́мба) да́ти 1. утекти (ст): Марко вистрілив. Один чубарик перевернувся, а Дзиґа крикнув: “Дуба!” (Нижанківський); Да́вай демба! (Горбач)|| = бальон зробити... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. дуб — А, ч. Дурень. ◇ Впасти з дуба на кактус: а) сказати або зробити велику дурницю. От сказонув! Як з дуба на кактус; б) збожеволіти. Ти що, з дуба на кактус упав? Як тобі таке допустити? Словник сучасного українського сленгу
  7. дуб — (-а) ч. Словник жарґонної лексики української мови
  8. дуб — Довговічне дерево лісів і парків, до 40 м вис.; зона помірного і субтропічного клімату пн. півкулі; листки перисто-лопатеві, плоди — жолуді; тверда цінна деревина; кору використовують для дублення шкіри, має лікувальні властивості... Універсальний словник-енциклопедія
  9. дуб — ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал. Словник синонімів української мови
  10. дуб — Дуб, ду́ба (одного) і ду́бу (матеріялу), ду́бові, на ду́бі, ду́бе! дуби́, -бі́в. Два висо́кі ду́би Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. дуб — ДУБ, а, ч. 1. Багаторічне листяне дерево з міцною деревиною та плодами — жолудями. Товсті граби, берести, дуби, клени стояли, ніби густо наставлені стовпи, з зеленою покрівлею зверху (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах