1. Словник української мови в 11 томах

дубчак

ДУБЧА́К, а́, ч., розм. Молодий дуб.

Оверко відчув — молодецька сила залягла йому в грудях,.. так що йому дурниця зігнути молодого дубчака (Горд., Діти.., 1937, 113);

*У порівн. Парубки, як молоді дубчаки, пишні й горді — йдуть повз пана й шапки не здіймають (Коцюб., І, 1955, 255).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубчак — дубча́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. дубчак — -а, ч., розм. Молодий дуб. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубчак — див. палиця Словник синонімів Вусика
  4. дубчак — Дубчак, -ка м. = дубець 1. Бив мене муж три рази юж з віника дубчаком. Чуб. V. 1140. Словник української мови Грінченка