дудар
ДУДА́Р я́, ч.
1. Майстер, що робить дудки.
2. Той, хто грає на дудці, сопілці.
Дудар вигравав на сопілці третяка (Панч, III, 1956, 81);
Привозили їх [пісні Т. Г. Шевченка] на Білорусь.. білоруські плотогони, які бували на Україні, приносили мандрівні лірники, дударі та гуслярі (Рад. літ-во, 5, 1958, 53).
3. Вид танкової гри.
Сад рябіє від слідів і тіней. Дітвора гуляє в дударя (Швець, Неспок. літо, 1959, 65).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Дудар — Дуда́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
- дудар — -я, ч. 1》 Майстер, що робить дудки. 2》 Той, хто грає на дудці, сопілці. 3》 Вид танкової гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дудар — ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня)... Словник синонімів української мови
- дудар — Дуда́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -да́рю! -дарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)