дудар

ДУДА́Р (той, хто грає на дудці, сопілці), ДУ́ДНИК, СОПІЛКА́Р, ДУДА́РИК розм., ДУ́ДЛИК діал. Дудар вигравав на сопілці третяка (П. Панч); За три копи жолудики продала, а за копу дудника наняла (пісня); Свистіли там і тьохкали сліпі сопілкарі з мирославського цеху жебраків (О. Ільченко); Дударику, дударику, заграй по-дударськи (коломийка); Заграй мені, дудлику, на дуду (пісня).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Дудар — Дуда́р прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. дудар — -я, ч. 1》 Майстер, що робить дудки. 2》 Той, хто грає на дудці, сопілці. 3》 Вид танкової гри. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дудар — Дуда́р, -ря́, -ре́ві, -ре́м, -да́рю! -дарі́, -рі́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дудар — ДУДА́Р я́, ч. 1. Майстер, що робить дудки. 2. Той, хто грає на дудці, сопілці. Дудар вигравав на сопілці третяка (Панч, III, 1956, 81); Привозили їх [пісні Т. Г. Шевченка] на Білорусь.. Словник української мови в 11 томах