дукач
ДУКА́Ч, а́, ч.
1. іст., заст. Те саме, що дука́т.
[Парубок:] Коли буду живий, вернусь, добуду слави і всякого добра, золота, дукачів (Вас., III, 1960, 22);
Намисто червоніло на довгій шиї, на душі блищав великий срібний дукач, а по боках його — два менших (Мирний, III, 1954,176);
*У порівн. Сухе листя золотими дукачами сипалось у закаламучені хвилі Білої Тиси (Скл., Карпати, II, 1954, 108).
2. заст. Те саме, що ду́ка.
Тепер живе [в палаці] новий хазяїн Пісок — перший дукач на все Гетьманське, перша голова в повіті (Мирний, II, 1954, 301);
Бідні люди любили Івана. А дукачам його язик і характер кісткою в горлі стояли (Мур., Бук. повість, 1959, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дукач — Золота монета [XI] Словник з творів Івана Франка
- дукач — дука́ч 1 іменник чоловічого роду, істота багач арх. дука́ч 2 іменник чоловічого роду монета Орфографічний словник української мови
- дукач — -а, ч. 1》 іст., заст. Те саме, що дукат. 2》 заст. Те саме, що дука. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дукач — див. багатий Словник синонімів Вусика
- дукач — БАГА́Ч (той, хто має багатство), БАГАТІ́Й, БАГА́ТИЙ, БАГАТИ́Р розм., СИ́ТИЙ перев. мн., ТОВСТОСУ́М розм., ТОВСТОПУ́ЗИЙ зневажл., ДУ́КА заст., ДУКА́Р заст., ДУКА́Ч заст., КАПІТАЛІ́СТ розм., жарт.; КРЕЗ (про надзвичайно багату людину). Словник синонімів української мови