1. Словник української мови в 11 томах

дулівка

ДУЛІ́ВКА, и, ж. Наливка з груш дуль.

Була [на столах] і вишнівка, і тернівка, і дулівка (Кв.-Осн., II, 1956, 241);

Піп, не допивши дулівки і не попрощавшись з хазяїнами, вийшов із хати (Стор., І, 1957, 158).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дулівка — дулі́вка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дулівка — -и, ж. Наливка з груш дуль. Великий тлумачний словник сучасної мови