1. Словник української мови в 11 томах

думливий

ДУМЛИ́ВИЙ, а, е, рідко,

1. Заглиблений у думки; задумливий, замислений.

Амфіон — розважний, думливий, старший виразом очей, ніж віком, — ..виводить мур (Л. Укр„ І, 1951, 445);

// Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати.

Його думлива, флегматична натура не дала йому впасти в ту западню, в яку впадає найбільша часть початкуючих поетів-гімназистів (Фр., III, 1950, 344).

2. Те саме, що гордови́тий.

Де полягла козацькая голова думлива, Виріс там будяк колючий та глуха кропива (Л. Укр.. І. 1951, 19).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. думливий — думли́вий прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. думливий — -а, -е, рідко. 1》 Заглиблений у думки; задумливий, замислений. || Здатний глибоко роздумувати, розмірковувати. 2》 Те саме, що гордовитий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. думливий — ГО́РДИЙ (сповнений самоповаги; який виражає особисту гідність), ГОРДОВИ́ТИЙ, АМБІ́ТНИЙ, ГОРДІВЛИ́ВИЙ, ГОРДЛИ́ВИЙ, ДУ́МНИЙ, ДУМЛИ́ВИЙ, ЧИ́ННИЙ розм. (сповнений почуття власної гідності). — Ти не знаєш козацьку вдачу — гордий народ! (С. Словник синонімів української мови