1. Словник української мови в 11 томах

дурило

ДУРИ́ЛО, а, ч., розм. Те саме, що ду́рень 1.

— Ну, та що ж у вас там скоїлось таке? —А те скоїлось, що один дурило з тюрми написав, а другий листа не знищив (Головко, II, 1957, 142);

— А ти язика далеко від розуму не держи! — вже замирливо [примирливо] кинув Боженко, добуваючи капшук.. — На, от, закурив, дурило! (Смолич, Мир.., 1958, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурило — дури́ло іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурило — -а, ч., розм. Те саме, що дурень 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурило — дури́ло (дурни́ло) знев., ірон. недотепа, дурень (Лучук) (м, ср, ст)|| = бевзь Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дурило — див. дурний Словник синонімів Вусика
  5. дурило — ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯ розм., ТУПА́К розм., НЕДОТЕ́ПА розм., НЕТЯ́МА розм., НЕДО́У́МОК розм., НЕДО́У́М розм. рідше, ДУРИ́ЛО розм., ДУ́РНИК розм., ДУРНИ́ЛО розм., ТУМА́Н розм., КЕП розм., ТОВКА́Ч розм. Словник синонімів української мови
  6. дурило — Дурило, -ла м. 1) = дурень. Харьк. г. 2) раст. Angelica archangelica. Словник української мови Грінченка