дурепа
ДУРЕ́ПА, и, ж., зневажл. Розумове обмежена, тупа жінка.
На його нещастя, баба виявилась цілковитою дурепою (Ю. Янов., І, 1958, 538);
Варвара усміхнулася в темряві.. Добре, що ніхто не може побачити в цю хвилину її обличчя, мав би нагоду пересвідчитись, які самовдоволені дурепи бувають на світі (Перв., Дикий мед, 1963, 483);
// Уживається як лайливе слово.
— Ну й дурепа ж ти, Віро! — зауважив Юрій і зачинився в своїй кімнаті (Бурл., Напередодні, 1956, 13).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дурепа — дуре́па іменник жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
- дурепа — -и, ж., зневажл. Розумово обмежена, тупа жінка. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дурепа — див. дурний Словник синонімів Вусика
- дурепа — Дурепа, -пи ж. Дура, дурища. КС. 1883. ІІ. 389. Словник української мови Грінченка