1. Словник української мови в 11 томах

дурнесенький

ДУРНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до дурни́й 1.

Голосить [сестра] з того боку снопа, а я з цього боку втішаю:— Агусі! — кажу. — Ріднесенька. Дурнесенька. Цить! (Ковінька, Кутя.., 1960, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнесенький — дурне́сенький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дурнесенький — -а, -е. Пестл. до дурний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурнесенький — Дурне́сенький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)