дурнички

ДУРНИ́ЧКИ, присл., діал.

1. Даром, без оплати.

А од княгині він раз дістав собі дурнички кілька сажнів дров на паливо та дубових колодок на комору (Н.-Лев., IV, 1956, 45).

2. Без діла.

Балабуха не сидів дурнички в своїх Хильках (Н.-Лев., III, 1956, 37).