1. Словник української мови в 11 томах

дурничка

ДУРНИ́ЧКА, и, ж. Пестл. до дурни́ця.

Він був у благодушному настрої, і йому не хотілося сердитись через якісь там дурнички (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 181);

Вчора Оксана, Дора і Рада цілий день видавали публіці виграні на приютській лотереї і самі виграли деякі дурнички (Л. Укр., V, 1956, 378);

Вдряпнула ногу Тала, і з ранки кров біжить, — Нічого, це дурничка! (Забіла, У.. світ, 1960, 63);

— От порядки в цьому домі: свиней не годують, щоб дурничкою прохарчувати, — вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди (Стельмах, І, 1962, 112).

На дурни́чку — за чий-небудь рахунок; безплатно або дуже дешево.

Усюди він, проворний молодець. Примазаться уміє на дурничку, — На те вже вдавсь (Гл., Вибр., 1957, 187);

— Тут у мене ляльковий театр. На дурничку не показую (Донч., VI, 1957, 79).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурничка — дурни́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дурничка — -и, ж. Пестл. до дурниця. На дурничку — за чий-небудь рахунок; безплатно або дуже дешево. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурничка — дурни́чка щось несуттєве, маловажливе ◊ шука́ти дурни́чки 1. шукати зачіпки, причини до сварки; прискіпуватися (ср, ст): Я тобі кажу, що зле на тому вийдеш! Я до тебе не йду шукати дурнички (Нижанківський) 2. шукати чогось дармового (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дурничка — Всякий ласий на чужі ковбаси. На чуже кожний лакомиться, бо то ні праці, ні гроша не коштує. Дурничка боком лізе. Часами за те, що прийде легким коштом, треба дорого заплатити. Не спускайся, Грицю, на дурницю. Не лакомся на те, що дістанеш щось легким коштом. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. дурничка — на дурни́чку (на дурняка́), зневажл. Задарма, безкоштовно. А були й інші думки в Сідалковського: а чому б і не повечеряти на дурничку? Тим більше є запрошення (О. Чорногуз); — Слухай! — гукаю чмуру…— Свайба (весілля) у нас. Треба вишибалу. Фразеологічний словник української мови
  6. дурничка — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови
  7. дурничка — Дурниця, -ці ж. 1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. Словник української мови Грінченка