1. Словник української мови Грінченка

дурничка

Дурниця, -ці

ж.

1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед горілку попиває. Рудч. Ск. II. 130.

2) Глупый или нехорошій поступокъ. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Ном. № 7068. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Мкр. Н. 35. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. Чуб. V. 1118.

3) Даровщинка. дурницею, дурничками, на дурницю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Котл. Н. П. 348. Йому б усе дурничками. Ном. № 4632. Ізвик на дурницю. Ном. № 4631.

4) раст. Vaccinium Myrtillus. ЗЮЗО. І. 740. ум. дурничка. дурнички (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Левиц. ПЙО. II. 221. 2. Даромъ. Наїдяться, нап'ються дурнички. КС. 1883. XІ. 505.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурничка — дурни́чка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. дурничка — -и, ж. Пестл. до дурниця. На дурничку — за чий-небудь рахунок; безплатно або дуже дешево. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурничка — дурни́чка щось несуттєве, маловажливе ◊ шука́ти дурни́чки 1. шукати зачіпки, причини до сварки; прискіпуватися (ср, ст): Я тобі кажу, що зле на тому вийдеш! Я до тебе не йду шукати дурнички (Нижанківський) 2. шукати чогось дармового (ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. дурничка — Всякий ласий на чужі ковбаси. На чуже кожний лакомиться, бо то ні праці, ні гроша не коштує. Дурничка боком лізе. Часами за те, що прийде легким коштом, треба дорого заплатити. Не спускайся, Грицю, на дурницю. Не лакомся на те, що дістанеш щось легким коштом. Приповідки або українсько-народня філософія
  5. дурничка — на дурни́чку (на дурняка́), зневажл. Задарма, безкоштовно. А були й інші думки в Сідалковського: а чому б і не повечеряти на дурничку? Тим більше є запрошення (О. Чорногуз); — Слухай! — гукаю чмуру…— Свайба (весілля) у нас. Треба вишибалу. Фразеологічний словник української мови
  6. дурничка — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови
  7. дурничка — ДУРНИ́ЧКА, и, ж. Пестл. до дурни́ця. Він був у благодушному настрої, і йому не хотілося сердитись через якісь там дурнички (Ю. Бедзик, Полки.. Словник української мови в 11 томах