1. Словник української мови в 11 томах

дурноверхий

ДУРНОВЕ́РХИЙ, а, е, фам. Те саме, що дурни́й 1.

Невгамовна Параска спозаранку розсилала всюди слуг та прислужниць — шукати дурноверхого шляхтича (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 454);

[Перша дівчина:] Цить, дурноверха, почують!.. Либонь іде хтось (Вас., III, 1960, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурноверхий — дурнове́рхий прикметник фам. Орфографічний словник української мови
  2. дурноверхий — -а, -е, фам. Те саме, що дурний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурноверхий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. дурноверхий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. дурноверхий — Дурноверхий, -а, -е Глупый, полуумный. Та й жахається вночі, мов дурноверхий. Черк. у. Словник української мови Грінченка