1. Словник української мови в 11 томах

дурноголовий

ДУРНОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Те саме, що дурни́й 1.

— Через якогось дурноголового розбишаку і я маю голодним сидіти? — блимнув очима [Терентій] на запечалене округле обличчя дружини (Стельмах, Хліб.., 1959, 115);

Ольга, зціпивши зуби, тамувала гнів. Що їй до цих дурноголових паненят? (Кач., II, 1958, 32).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурноголовий — дурноголо́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурноголовий — -а, -е, розм. Те саме, що дурний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурноголовий — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. дурноголовий — ДУРНИ́Й (розумово обмежений), НЕРОЗУ́МНИЙ, ВІДСТА́ЛИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙ, ТУПИ́Й, ТУПОУ́МНИЙ, ДУРНОГОЛО́ВИЙ розм., ПУСТОГОЛО́ВИЙ розм., ТВЕРДОГОЛО́ВИЙ розм., ТУПОГОЛО́ВИЙ розм., ДУБОГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗГОЛО́ВИЙ розм., БЕЗМО́ЗКИЙ розм., ДУРНОЛО́БИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. дурноголовий — Дурноголовий, -а, -е = дурноверхий. Словник української мови Грінченка