1. Словник української мови в 11 томах

дурносміх

ДУРНОСМІ́Х, а, ч. і ж., розм. Той, хто сміється без причини або з найменшого приводу.

— Дурносміх завжди знайде з чого пореготати (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 181).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурносміх — дурносмі́х іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурносміх — -а, ч., розм. Той, хто сміється без причини або з найменшого приводу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дурносміх — див. дурний Словник синонімів Вусика
  4. дурносміх — Дурносміх, -ха м. Смѣющійся безъ повода. Конст. у. Словник української мови Грінченка