1. Словник української мови в 11 томах

дурнувато

ДУРНУВА́ТО, розм. Присл. до дурнува́тий 2.

Павлушка стояв осторонь і дурну вато осміхався (Вас., І, 1959, 154);

Вона була б простояла так, дурнувато кліпаючи очима, всі ці п’ятнадцять хвилин, коли б не нова несподіванка (Смолич, І, 1958, 62).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурнувато — дурнува́то прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурнувато — розм. Присл. до дурнуватий 2). Великий тлумачний словник сучасної мови