1. Словник української мови в 11 томах

дурощі

ДУ́РОЩІ, ів, мн., розм.

1. Нерозумні, безглузді вчинки.

— Хлопець ти хороший, кинь дурощі (Мик., II, 1957, 470);

// Позбавлені розумного змісту думки, слова.

— Я вже й сам не тямлю, де в мене тії дурощі беруться, — от наче щось сіпне! (Л. Укр., III, 1952, 367);

— Хто міг подумати? Син такого батька, а дивись, які дурощі у нього в голові (Шиян, Баланда, 1957, 214).

◊ Вибива́ти (ви́бити) ду́рощі з голови́ (з кого-не́будь) — заставляти кого-небудь позбутися примх, капризів, нерозумних, безглуздих учинків, думок.

—Хоч би хто женився на ній та дурощі з голови трохи вибив (Збан., Малин. дзвін, 1958, 137);

Коли граната вибухнула.. Антоніна почала старанно вибивати дурощі з Василика (Довж., І, 1958, 392).

2. у знач. присудк. сл. Не варте уваги.

Те, що парубком там трохи дозволяв собі, це дурощі. Тепер він батько (Кач., II, 1958, 21);

В думці погодився з Шухнов-ським: це не критика, а дурощі. Але все ж був удар (Збан., Малин, дзвін, 1958, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дурощі — ду́рощі множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
  2. дурощі — (вчинки) дуріння, дур, дурість; (дитячі) пустощі. Словник синонімів Караванського
  3. дурощі — -ів, мн., розм. 1》 Нерозумні, безглузді вчинки. || Позбавлені розумного змісту думки, слова. 2》 у знач. присудк. сл. Не варте уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. дурощі — див. глупота Словник синонімів Вусика
  5. дурощі — вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). Фразеологічний словник української мови
  6. дурощі — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
  7. дурощі — Ду́рощі, -щів, -щам, -щами Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. дурощі — Дурощі, -щей и -щів ж. мн. Глупости. Йому все дурощі в голові. Ном. № 10804. З серця чоловіка виходять дурощі. Єв. Мр. VII. 22. Словник української мови Грінченка