дурощі

Значення в інших словниках

1. дурощі — ду́рощі множинний іменник розм. Орфографічний словник української мови
2. дурощі — -ів, мн., розм. 1》 Нерозумні, безглузді вчинки. || Позбавлені розумного змісту думки, слова. 2》 у знач. присудк. сл. Не варте уваги. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурощі — див. глупота Словник синонімів Вусика
4. дурощі — вибива́ти / ви́бити (ви́гнати) дур (ду́рощі, ду́рість) з кого—чого. Суворими заходами впливати на кого-небудь, відучуючи від чогось (перев. поганого, осудливого). Фразеологічний словник української мови
5. дурощі — БЕЗГЛУ́ЗДЯ (поведінка, вчинки і т. ін., що суперечать здоровому глузду), НІСЕНІ́ТНИЦЯ, ДУ́РІСТЬ розм., ДУ́РОЩІ мн., розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ГЛУ́ПСТВО заст., ІДІОТИ́ЗМ підсил розм., ІДІО́ТСТВО рідше, БО́ЗНА-ЩО підсил. розм., КА́ЗНА-ЩО підсил. розм. Словник синонімів української мови
6. дурощі — Ду́рощі, -щів, -щам, -щами Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дурощі — ДУ́РОЩІ, ів, мн., розм. 1. Нерозумні, безглузді вчинки. — Хлопець ти хороший, кинь дурощі (Мик., II, 1957, 470); // Позбавлені розумного змісту думки, слова. — Я вже й сам не тямлю, де в мене тії дурощі беруться, — от наче щось сіпне! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
8. дурощі — Дурощі, -щей и -щів ж. мн. Глупости. Йому все дурощі в голові. Ном. № 10804. З серця чоловіка виходять дурощі. Єв. Мр. VII. 22. Словник української мови Грінченка