дутися
ДУ́ТИСЯ, ду́йся, ду́єшся і дму́ся, дме́шся; мин. ч. ду́вся, дула́ся, ло́ся; мн. дули́ся; наказ, сп. дми́ся, дмі́мося, дмі́ться; недок., розм.
1. Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися.
Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш (Гл., Вибр., 1957, 45);
Подоляк дувся і робив страшні очі (Гончар, III, 1959, 230);
// Підніматися вверх, розтягуватися, розширюватися внаслідок збільшення об’єму.
Плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься! (Номис, 1864, № 1144);
[Марта (співає..)] Із-за хмари дрібен дощик, Аж бульбашки дмуться (Вас., III, 1960, 105);
Піняві хвилі Дніпрові дулись І берег високий лизали (Бор., Тв., 1957, 70).
2. перен. Набирати поважного вигляду, триматися зарозуміло, гордовито.
Багатая, губатая, Та все вона дметься, А бідна.. К серцю пригорнеться! (Нар. лірика, 1956, 214);
Чим начальник дурніший, тим він гордіший, і знай дметься, мов шкураток на вогні (Кв.-Осн., II, 1956, 178);
Тремтить і дметься, мов на троні, Кривавий Фра́нко, мов павук (Гірник, Сонце.., 1958, 113);
3. перен., на кого-що. Виявляти незадоволення ким-, чим-небудь; сердитися, ображатися.
[Захарко:] Не зачіпай, сину, Степаниди. її батько й досі на нас дметься! (Кроп., II, 1958, 154);
Вона чогось почала на мене дутися, а потім стала дружити з іншим хлопцем (Руд., Вітер.., 1958, 55).
4. тільки ду́юся, ду́єшся, фам. З азартом, з захопленням грати в яку-небудь гру.
— Ну, як же він там? — Нібито в карти дується на всю (Головко, II, 1957, 47).
Значення в інших словниках
- дутися — ду́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- дутися — Роздиматися, роздуватися, надиматися, надуватися; (мов на троні) приндитися, чванитися, гнути кирпу; (на кого) сердитися, ображатися, копилити губи, д. бурмоситися; (у карти) ФАМ. різатися, грати. Словник синонімів Караванського
- дутися — [дутиес'а] дмус'а, дмес':а, дмец':а, дмеимос'а, дмеитес'а, дмуц':а; мин. дуўс'а, дулас'а; нак. дуйс'а, дуйтеис'а Орфоепічний словник української мови
- дутися — дуюся, дуєшся і дмуся, дмешся; мин. ч. дувся, дулася, дулося; мн. дулися; наказ. сп. дмися, дмімося, дміться; недок., розм. 1》 Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися. || Підніматися вверх, розтягуватися, розширюватися внаслідок збільшення об'єму. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дутися — ду́тися ображатися, насуплюватися (м, ср, ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- дутися — див. сердитися; чванитися Словник синонімів Вусика
- дутися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- дутися — Дутися, -дмуся, -дмешся гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506. 2) Спесивиться. Словник української мови Грінченка