дутися

Значення в інших словниках

1. дутися — ду́тися дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
2. дутися — Роздиматися, роздуватися, надиматися, надуватися; (мов на троні) приндитися, чванитися, гнути кирпу; (на кого) сердитися, ображатися, копилити губи, д. бурмоситися; (у карти) ФАМ. різатися, грати. Словник синонімів Караванського
3. дутися — [дутиес'а] дмус'а, дмес':а, дмец':а, дмеимос'а, дмеитес'а, дмуц':а; мин. дуўс'а, дулас'а; нак. дуйс'а, дуйтеис'а Орфоепічний словник української мови
4. дутися — дуюся, дуєшся і дмуся, дмешся; мин. ч. дувся, дулася, дулося; мн. дулися; наказ. сп. дмися, дмімося, дміться; недок., розм. 1》 Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися. || Підніматися вверх, розтягуватися, розширюватися внаслідок збільшення об'єму. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дутися — див. сердитися; чванитися Словник синонімів Вусика
6. дутися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
7. дутися — ДУ́ТИСЯ, ду́йся, ду́єшся і дму́ся, дме́шся; мин. ч. ду́вся, дула́ся, ло́ся; мн. дули́ся; наказ, сп. дми́ся, дмі́мося, дмі́ться; недок., розм. 1. Наповнюватися повітрям; роздуватися, надуватися. Не слуха Жаба, дметься гірш, Все думає, що стане більш (Гл. Словник української мови в 11 томах
8. дутися — Дутися, -дмуся, -дмешся гл. 1) Надуваться, дуться. «І де вже, сестро, нам (жабам) рівняться (до вола)», казать їй друга почала. А та не слуха.... дметься.... дметься.... Гліб. Дмись — не дмись, волом не будеш. Ном. № 2506. 2) Спесивиться. Словник української мови Грінченка