душка
ДУ́ШКА, и, ж.
1. Пестл. до душа́ 1, 2, 5.
Давно уже вона хотіла, Його щоб душка полетіла (Котл., І, 1952, 65).
2. розм. Про людину з прекрасними рисами характеру.
Гандзя душка, Гандзя любка, Гандзя мила, як голубка (Пісні та романси.., II, 1956, 47);
І тут [біля директорської канцелярії] нараз яка ж зміна! Замість шаленого крикуна просто хлопчик-душка (Фр., IV, 1950, 458);
// При пестливому звертанні до кого-небудь.
Хорунжівна знай спросоння приговорює: — Микиточку, душко Уласовичу! час від часу дужче тебе люблю! (Кв.-Осн., II, 1956, 203);
Вона наче крізь сон почула. — Як спали, Палагночко, душко? (Коцюб., II, 1955, 339).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- душка — ду́шка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- душка — I -и, ж. 1》 Пестл. до душа 1), 2), 5). 2》 розм. Про людину з прекрасними рисами характеру. || В пестливому звертанні до кого-небудь. II -и, ж. Дерев'яна деталь смичкових інструментів, що має форму циліндричного дерев'яного стержня і встановлюється вертикально всередині корпуса інструмента. Великий тлумачний словник сучасної мови
- душка — Дуся, дусеня, дусенятко, дусеняточко Словник чужослів Павло Штепа
- душка — Дерев’яна деталь інструментів скрипкової родини, віол та інших. Д. має форму циліндричного дерев’яного стержня і вертикально встановлюється всередині корпуса інструмента для передачі звукових коливань від верхньої до нижньої деки. Розміри... Словник-довідник музичних термінів
- душка — душа́ приста́ла чия; се́рце приста́ло чиє, до кого—чого і без додатка. Хто-небудь уподобав, полюбив когось, щось. Навіки пристала душа моя до тієї жінки,— на зріст невисокої, тихої і лагідної за вдачею, великої трудівниці... Фразеологічний словник української мови
- душка — Душка, -ки ж. 1) ум. отъ душа. Ном. № 4573. Кв. II. 237. 2) Платье для дѣвочекъ — безъ рукавовъ, съ прорѣхой назади, зашнуровывающейся на спинѣ. Гол. Од. 23. Словник української мови Грінченка