1. Словник української мови в 11 томах

душогубний

ДУШОГУ́БНИЙ, а, е. Прикм. до душогу́бство.

Пригадалася спалена атомною бомбою японська жінка з квітами-ранами… Хай буде прокляте до віку всяке душогубне малювання узорів по живому тілу! (Вол., Дні.., 1958, 24);

Заповзяв брат на брата лиху думку, що незабаром душогубним учинком обернулася (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душогубний — душогу́бний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. душогубний — -а, -е. Прикм. до душогубство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. душогубний — Душогу́бний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. душогубний — Душогубний, -а, -е 1) Убійственный. 2) Душу погубляющій. Ради душогубної користи. К. ПС. 15. Словник української мови Грінченка