1. Словник української мови в 11 томах

душогубство

ДУШОГУ́БСТВО, а, с. Злочинне вбивство, розбій, лиходійство.

— Тепер [Чіпка] у чорній сидить… Он воно які люди бувають! Подумай: на крадіжку, на душогубство пустився?!! (Мирний, II, 1954, 192).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. душогубство — душогу́бство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. душогубство — див. УБИВСТВО. Словник синонімів Караванського
  3. душогубство — -а, с. Злочинне вбивство, розбій, лиходійство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. душогубство — УБИ́ВСТВО (ВБИ́ВСТВО) (насильницьке позбавлення життя людини, людей), СМЕРТОВБИ́ВСТВО, ДУШОГУ́БСТВО, КРОВОПРОЛИ́ТТЯ́, ЗАБИТТЯ́, БРАТОВБИ́ВСТВО (брата, однодумця); ДІТОВБИ́ВСТВО (дітей); ГЕНОЦИ́Д (масове — на етнічному ґрунті). Словник синонімів української мови
  5. душогубство — Душогу́бство, -ва, -ву; -гу́бства Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. душогубство — Душогубство, -ва с. Душегубство. Багато там людей погубля свої душі то лайкою, то скнаростю, то душогубством безбожним. ЗОЮР. 311. З серця.... виходять лихі думки, перелюб, душогубство. Єв. Мр. VII. 21. Словник української мови Грінченка