1. Словник української мови в 11 томах

дьогтяр

ДЬОГТЯ́Р, а́, ч., заст. Той, хто гнав дьоготь.

Йому здається, що відкілясь узялися і йдуть поруч дьогтяр Панас та колісник Таран (Вас., І, 1959, 105);

Назавжди зникли з гірських і підгірських доріг оті знайомі мені з юності вічні пролетарі-злидарі — ..дьогтярі, решетарі, трачі (Козл., Сонце.., 1957, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дьогтяр — дьогтя́р іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. дьогтяр — -а, ч., заст. Той, хто гнав дьоготь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дьогтяр — Дьогтяр, -ра м. = дігтяр. Дьогтяр і смердить дьогтем. Ном. Словник української мови Грінченка