1. Словник української мови в 11 томах

дядьків

ДЯ́ДЬКІВ, кова, кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.).

На дядькові гроші [Оверко] в семінарії вчився (Ю. Янов., II, 1958, 192);

// Прикм. до дя́дько 1, 2.

З лавки, угледівши мене, підвелась здоровенна постать дядькова (Коцюб., І, 1955, 461);

Дядькова звістка вже вносила певні корективи, проте схема лишалась та сама (Головко, II, 1957, 487).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дядьків — дя́дьків прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дядьків — -кова, -кове. Належний дядькові (у 1, 2 знач.). || Прикм. до дядько 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дядьків — Дя́дьків, -кова, -кове; -кові, -вих Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дядьків — Дядьків, -кова, -ве Дядинъ. Справа коло дядькового воза. Ном. А в дядька й у нас коробка ковбас. Дядькові поїмо, своїх не дамо. Чуб. III. 436. дядькова хіта. Тюрьма. Грин. І. 112. Словник української мови Грінченка