дядюшка

ДЯ́ДЮШКА, и, ч. Пестл. до дя́дя.

[Тиміш:] Либонь дядько Совка. Добривечір, дядюшко! (Вас., III, 1960, 64);

Сьогодні от про дядюшку Тодося Згадати дещо хочеться мені (Рильський, І, 1956, 174);

// зневажл. Про хитрого, шкідливого чоловіка.

[Бугров:] Що він пропонує? Ага, я розумію. Цей дядюшка не від того, щоб передати нас у руки партизанів… (Мик., І, 1957, 295);

Микита Говоруха — дядюшка собі на у мі (Кир., Вибр., 1960, 152).