1. Словник української мови в 11 томах

дібровний

ДІБРО́ВНИЙ, а, е. Прикм. до дібро́ва.

У квітні грунт у лісі, неначе килимом, встеляється білими квітами анемони дібровної, синьо-фіолетовим рястом (Веч. Київ, 25. III 1961, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дібровний — дібро́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дібровний — -а, -е. Прикм. до діброва. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дібровний — Дібровний, -а, -е Дубравный, относящійся къ дубравѣ. Словник української мови Грінченка