1. Словник української мови в 11 томах

дівоцький

ДІВО́ЦЬКИЙ, а, е, розм. Те саме, що діво́чий.

Жаль мені русої коси — Дівоцької краси (Нар. лірика, 1956, 369);

— Ой, як я вчилася ревно! Повірте — не вчилась, а наче дівоцьку пісню співала (Козл., Сонце.., 1957, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дівоцький — діво́цький прикметник розм. діво́цький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дівоцький — -а, -е, розм. Те саме, що дівочий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дівоцький — Діво́цький, -ка, -ке; -во́цькі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. дівоцький — Дівоцький, -а, -е = дівочий. Грин. ІІІ. 224. Жаль мені русої коси і дівоцької краси. Мет. 152. Словник української мови Грінченка