1. Словник української мови в 11 томах

дідище

ДІДИ́ЩЕ, а, ч. Збільш. до дід 2.

Попхались к берегу поближче, Прийшли на самий перевіз, Де засмальцьований дідище Вередував, як в греблі біс (Котл., І, 1952, 132).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дідище — діди́ще іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дідище — -а, ч. Збільш. до дід 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дідище — див. дід Словник синонімів Вусика
  4. дідище — Діди́ще, -ща, -ще, -щем; -ди́ща, -ди́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. дідище — Дідище, -ща м. ув. отъ дід. Словник української мови Грінченка