1. Словник української мови в 11 томах

діжчина

ДІЖЧИ́НА, и, ж., розм. Невелика діжка.

— А чи не можна б звідси трохи взяти [води]? — та й подався [Савченко] до діжчини (Коцюб., І, 1955, 200);

Одним оком поглядає [Олька] на маму, що місить тісто в діжчині (Вільде, Пов. і опов., 1949, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. діжчина — діжчи́на іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. діжчина — -и, ж., розм. Невелика діжка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. діжчина — див. діжка Словник синонімів Вусика
  4. діжчина — ДІ́ЖКА (велика дерев'яна або металева циліндрична посудина), ПУ́ТНЯ діал.; ДІЖНИ́ЦЯ розм., ДІЖЧИ́НА розм. (трохи менша); КА́ДІБ (КА́ДІВБ), КА́ДУБ рідше (більшого розміру); ДІЖА́ (низька, широка дерев'яна для тіста); БО́ДНЯ (дерев'яна низька з віком... Словник синонімів української мови
  5. діжчина — Діжчи́на, -ни, -ні; -чи́ни, -чи́н Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. діжчина — Діжчина, -ни ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. посл. Словник української мови Грінченка