дільничний
ДІЛЬНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дільни́ця 1.
Виборами в нашій країні керують громадські організації.., які виставляють своїх представників в усі виборчі комісії, починаючи від центральної і кінчаючи дільничними (Наука.., 2, 1958, 3);
Хвору перевезли до дільничної лікарні і помістили там на тривалий час (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3);
Надвечір до землянки на заболоченому коні під’їхав дільничний міліціонер (Стельмах, Правда.., 1961, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дільничний — дільни́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- дільничний — [д'іл'ничнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- дільничний — -а, -е. Прикм. до дільниця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови