дільничний

ДІЛЬНИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до дільни́ця 1.

Виборами в нашій країні керують громадські організації.., які виставляють своїх представників в усі виборчі комісії, починаючи від центральної і кінчаючи дільничними (Наука.., 2, 1958, 3);

Хвору перевезли до дільничної лікарні і помістили там на тривалий час (Рад. Укр., 27.УІІІ 1959, 3);

Надвечір до землянки на заболоченому коні під’їхав дільничний міліціонер (Стельмах, Правда.., 1961, 271).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дільничний — дільни́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дільничний — [д'іл'ничнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. дільничний — -а, -е. Прикм. до дільниця 1). Великий тлумачний словник сучасної мови