1. Словник української мови в 11 томах

дірчастий

ДІРЧА́СТИЙ, а, е. Який має дірки, з дірками.

— Бачили берег дніпровський у Бериславі? — каже Жаров. — Вапняково-шаруватий, пористий, аж дірчастий (Минко, Вибр., 1952, 416);

Тканини [листя] на місці плям усихають і нерідко випадають, внаслідок чого листя робиться дірчастим (Бот. ж., X, 1, 1953, 24).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дірчастий — дірча́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. дірчастий — -а, -е. Який має дірки, з дірками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дірчастий — див. дірявий Словник синонімів Вусика
  4. дірчастий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Словник синонімів української мови
  5. дірчастий — Дірча́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)