діти
ДІ́ТИ¹, е́й, мн.
1. Маленькі дівчатка і хлопчики; протилежне дорослі.
Як під сонцем цвітуть квіти, так живуть радянські діти (Укр.. присл.., 1955, 383);
Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись (Шевч., І, 1951, 5);
3 великою хіттю пристану до перекладання книжок для дітей (Коцюб., III, 1956, 121);
*У порівн. Радіють, неначе малі діти (Мирний. IV, 1955, 245).
◊ Вихо́дити (ви́йти) з діте́й див. вихо́дити.
2. Сини й дочки різного віку.
Не хочу я женитися, Не хочу я братись, Не хочу я у запічку Дітей годувати (Шевч., II, 1953, 148);
Дядько мав своїх дітей, до їх його серце і лежало (Мирний, І, 1954, 71);
Зосталася Яресьчиха з трьома дітьми (Гончар, Таврія.., 1957, 9);
*Образно. Може ще раз прокинуться Мої думи-діти (Шевч., І, 1951, 258);
// Про малят тварин та пташат.
Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама.. — А діти? — Горлиця питає, — Чи, може, хто гніздечко зруйнував? (Гл., Вибр., 1957, 183);
Як вовчиця, оберігаючи дітей, уся наїжиться, жде тільки одного замаху, щоб разом кинутись на свого ворога: так вона [Галя] — гордо.. дожидала ще хоч одного слова… (Мирний, II, 1954, 295).
3. Майбутнє покоління.
— Тут треба подати «прошеніє», та до самого царя. Так і так, написати, обидно нам, кривда, пропадаємо, землі нам треба й дітям нашим!.. (Коцюб., І, 1955, 113);
Того, що дав нам Ленін, — що в Жовтні звоювали, — і дітям і онукам на вічний стане час! (Тич., II, 1957, 10).
4. перен. Люди з рисами, особливостями, характерними для якої-небудь епохи, якогось середовища і т. ін.
Прийміть у день щасливий цей.. Привіт Шевченкових дітей Міцкевичеві діти! (Рильський, І, 1956, 441);
Ми діти миру і свободи, Бо живемо в радянський час (Бойко, Про 17 літ, 1958, 7).
Іти́ (йти) на ді́ти, заст. — виходити заміж за вдівця з дітьми.
А мені — як на чужі діти йти,.. лучче [краще] три літі [роки] боліти… (Барв., Опов.., 1902, 230).
ДІ́ТИ² див. діва́ти.
Значення в інших словниках
- діти — (маленькі дівчатка і хлопчики) дітвора, малеча, розм. дрібнота, пестл. небожата, діал. бахурня. Словник синонімів Полюги
- діти — ді́ти 1 множинний іменник, істота ді́ти 2 дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- діти — Не дорослі, малеча, малята, малюки, ДІТВА, обр. дрібнота, дробина; ОК. сини, дочки; П. наступне покоління; діточки, дітоньки, дітки, дітиська. Словник синонімів Караванського
- діти — I [д’ітие] д'ітей, д. д'іт'ам, ор. д'іт'ми, м. (на) д'іт'ах, ім. II [д’ітие] д'іну, д'інеиш, дієсл. Орфоепічний словник української мови
- діти — I -ей, мн. 1》 Маленькі дівчатка і хлопчики; прот. дорослі. 2》 Сини й дочки різного віку. || Про малят тварин і пташат. 3》 Майбутнє покоління. 4》 перен. Люди з рисами, особливостями, характерними для якої-небудь епохи, якогось середовища і т. ін. II див. дівати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Діти — Див. «Луфтон», «Важіль» (примітка). Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- діти — ді́ти: ◊ жидівські ді́ти → жидівський Лексикон львівський: поважно і на жарт
- діти — Де те ділося, що торік їлося. Коли в недостатку споминається добру минувшину. Дінь, де хоч, а мене не мороч. Сердита відповідь, щоб не докучати. Нікуди не дів, хіба вовк із'їв. Оправдувався пастух на допитах про пропавше ягня. Приповідки або українсько-народня філософія
- діти — (-ей) мн. Словник жарґонної лексики української мови
- діти — див. дитина Словник синонімів Вусика
- діти — Ді́ти, діте́й, ді́тям, ді́тьми Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- діти — Діти, -ся см. дівати, -ся. --------------- Діти, -тей с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. Словник української мови Грінченка