діточки
ДІ́ТОЧКИ́, ді́точо́к, мн. Зменш.-пестл. до ді́ти¹ 1, 2.
[Марко:] Було люду до двох тищ [тисяч], а тепер, ой, горе-гірке, сто бабів, шість дідів та діточок трохи (Мороз, П’єси, 1959, 7);
Село неначе погоріло, Неначе люде подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Шевч., II, 1953, 110);
Хвалилася птиця — Пе-ре-пе-ли-ця: — Здрастуй, спілий колосе, Ясна зірко, Діточок я вивела Аж семірко! (Мал., І, 1956, 165);
*У порівн. Ніч обгорнула біленькі хати, Немов маленьких діточок мати (Л. Укр., І, 1951, 29).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- діточки — ді́точки́ множинний іменник, істота Орфографічний словник української мови
- діточки — діточок, мн. Зменш.-пестл. до діти I 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- діточки — див. дитина Словник синонімів Вусика
- діточки — щоб сві́ту Бо́жого (свої́х ді́точо́к і т. ін.) не поба́чити. Уживається для вираження запевнення в правдивості чого-небудь. — Добродію! — каже до його циган .. — Щоб світу Божого не побачив, коли я знаю де я (П. Фразеологічний словник української мови
- діточки — Дітоньки, -ньок, діточки, -чок ум. отъ діти. Словник української мови Грінченка